— ДививÑÑ Ð½Ð° Ñвоє міÑто. З вікон розбитого Ñтарого терміналу [...] ЗдавалоÑÑ, можна вийти й піти додому, а ні — ÑтрілÑÑŽÑ‚ÑŒ.
Слухаю, намагаючиÑÑŒ уÑвити, Ñк це — бачити знайомі вулиці, знати, що деÑÑŒ там вікно твоєї кімнати, твої книжки, зів’Ñлі без наглÑду бегонії у вазонках, коти у ÑуÑідів або у під’їзді, безпритульні, приÑлухаютьÑÑ Ð´Ð¾ кроків, чи ти, бува, не повертаєшÑÑ...
— Галина Вдовиченко
airportdonbasdonetsk