Шаптала Ñтав ще більше мовчазним та ще більш уподобав ÑамотніÑÑ‚ÑŒ, бо ніколи не лишавÑÑ Ð½Ð°Ð¾Ð´Ð¸Ð½Ñ†Ñ–: Ð¼Ñ€Ñ–Ñ Ð¶Ð¸Ð»Ð° в ньому Ñ–, коли тихо було навкруги, вона неÑÑними обриÑами мерехкотіла перед очима, Ñ– Шаптала побожно ÑхилÑв перед нею голову.
(ОÑтап Шаптала)
— Valerian Pidmohylny
dreamdreamingloneliness