Тим чаÑом викладач фізики говорив про випадковіÑÑ‚ÑŒ, ÑидÑчи на розкладачці. Головні й найзліші вороги нашого Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ - звичка Ñ– мета. Перша примушує Ð½Ð°Ñ Ð·Ð¾Ð²Ñім не пізнати вражень від речей, Ñкі Ð½Ð°Ñ Ð·Ð²Ð¸Ñ‡Ð°Ð¹Ð½Ð¾ оточують; друга - пізнавати ці Ð²Ñ€Ð°Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð»Ð¸ÑˆÐµ Ñлужбово, у Ñ—Ñ… відношенні до уÑвної речі, Ñка невідомо чи здійÑнитьÑÑ Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ ÐºÐ¾Ð»Ð¸-небудь.
- Безперечно, - казав він, - люди б задихнулиÑÑ Ð²Ñ–Ð´ Ñвоїх звичок Ñ– цілей, Ñкби не благородна випадковіÑÑ‚ÑŒ. Вона вибиває Ñ—Ñ… з колії, ламає звички, перевертає мету, Ñ– вони бачать те, чого не думали побачити, потраплÑÑŽÑ‚ÑŒ туди, де ніколи не гадали бути, Ñ– Ð´Ð»Ñ Ð½Ð¸Ñ… воÑкреÑає те, що вже зовÑім зів'Ñло. Від Ñ—Ñ— поштовху оживає ÑÑкравіÑÑ‚ÑŒ Ð²Ñ€Ð°Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ - оÑÑŒ у чім Ñуть! Якщо ж випадок калічить Ñ—Ñ… чаÑом, - додав він різко, Ñкинувши окулÑри, - доводить до Ñліз, до розпачу, до ÑамогубÑтва, то, повірте, ці тупі Ñвині кращого й не заÑлужили. Він хоч таким ÑпоÑобом трохи оÑвіжає їхнє одноманітне кривлÑннÑ.