Завтра ми вже будемо мертві
Може багато з наÑ
Може вÑÑ–.
Ðе забирайте Ð½Ð°Ñ Ñ–Ð· землі
Ðе відривайте Ð½Ð°Ñ Ð²Ñ–Ð´ матері
Ðе збирайте на полі бою наші рештки
Ðе намагайтеÑÑ Ð½Ð°Ð½Ð¾Ð²Ð¾ ÑклаÑти Ð½Ð°Ñ Ð´Ð¾ÐºÑƒÐ¿Ð¸
І — благаємо Ð²Ð°Ñ â€” ніÑких хреÑтів
Пам’Ñтних знаків чи меморіальних плит.
Ðам це не треба
Ðдже це не Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ â€” Ð´Ð»Ñ Ñебе
Ви Ñтавите нам величні пам’Ñтники.
Ðе треба ніде карбувати наших імен.
ПроÑто пам’Ñтайте:
Ðа цьому полі
У цій землі
Лежать українÑькі Ñолдати
І — вÑе.
[...]
ОÑÑŒ в цих окопах
Які Ñьогодні Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ Ñ‚Ð¸Ð¼Ñ‡Ð°Ñове житло
Рзавтра Ñтануть нашими могилами
Поховайте наÑ.
Ðе потрібно прощальних промов
Ð’ тиші Ñка наÑтає піÑÐ»Ñ Ð±Ð¾ÑŽ
Це завше виглÑдає недоречно
Це наче штурхати загиблого воїна
І проÑити щоб той вÑтав.
Ðе треба панахид
Ми й так знаємо де тепер буде наше міÑце
ПроÑто накрийте Ð½Ð°Ñ Ð·ÐµÐ¼Ð»ÐµÑŽ
І — йдіть.
— Ð‘Ð¾Ñ€Ð¸Ñ Ð“ÑƒÐ¼ÐµÐ½ÑŽÐº
commemorationdeathearth