Now most people do not want an ordinary life in which they do a job well, earn the respect of their collaborators and competitors, bring up a family and have friends. That's not enough any more, and I think that is absolutely tragic - and I'm not exaggerating - that people feel like a decent, ordinary, fun life is no longer enough.

One finding a lot of pride and pleasure in the company of his family and friends, is likely in the highest probability to lead an ordinary or even dull life.

[К]ожен політичний конфлікт, кожен переділ кордонів і зміна паспортів ― це, перш за все, безкінечні й такі реальні життєві трагедії, ламані долі, сльози, біди і розпач конкретних людей.

Тих людей, від імені яких сьогодні говорять політики. Говорять, насправді зовсім не переймаючись тим, що з цими людьми буде вже завтра, після того, як буде прийнято чергові закони, декларації та угоди.

Про людей зазвичай ніхто не згадує.

Їх традиційно використовують у якості живого м´яса, на яке можна посилатись, вирішуючи свої проблеми, реалізовуючи свої плани й заліковуючи власні комплекси.

I don't think there is any such thing as an ordinary mortal. Everybody has his own possibility of rapture in the experience of life. All he has to do is recognize it and then cultivate it and get going with it. I always feel uncomfortable when people speak about ordinary mortals because I've never met an ordinary man, woman, or child.

Ordinary people are easy to spot. They are the ones doing the same things you are. Time to try something different!

Tea with milk and sugar is so ordinary. We want to see a change, feel the necessity to bring colours other than the ordinary, in our lives. We feel liberated, enriched, superior. But we lose a part of nature, the ordinary beautiful essential nature in doing so.