NATO cannot accept that the unconstitutional coup in Ukraine has not led to the subjugation of the whole Ukrainian nation.

We have absolutely no intention of, or interest in, crossing Ukraine's borders.

The attempts to distort the truth and to hide the facts behind blanket accusations have been undertaken at all stages of the Ukrainian crisis.

Frankly speaking, we don't see any other way for the steady development of the Ukrainian state apart from as a federation.

With regards to the expansion of NATO, I see it as a mistake, even a provocation in a way.

Але основна заслуга Потебні та, що він теоретично обґрунтував право самостійного розвитку мови і показав перспективи розвитку мов людства. Потебня виходив з того, що мова завжди якнайщільніше зв'язана з мисленням. Він завжди розглядав різні «мови як глибоко відмінні системи засобів мислення». Наприклад, німець уживає при іменнику артикля, дієслово в підрядному реченні ставить в кінець; українець цього не робить. Отже, чи німець мислить як українець, а потім додає артикль і переставляє дієслово? Ясно що ні. Самий перебіг мислення дещо відмінний. Кожний народ мислить по-своєму, і це зумовлено його мовою. Так усі люди бачать те саме, але не зовсім однаково, бо не цілковито тотожний у них устрій ока. Приказки, усталені вирази, сфера вживання кожного слова — все це різне в різних мовах, і все це безпосередньо позначається на мисленні. Отже, своєрідність мови — це своєрідність мислення. Людство тим багатше на надбання думки, чим більше мов воно плекає.

Потебня категорично відкидає можливість злиття усіх мов людства в єдину — абсурдна ідея, з якою потім носилися більшовики, приховуючи нею русифікаторську політику. Якби таке злиття сталося, каже Потебня, то це означало б непоправне збіднення людської культури:

«Якби об'єднання людства щодо мови й народності було можливе, воно було б загибеллю для загальнолюдської думки, як заміна багатьох почуттів одним, хоч би це єдине було не дотиком, а зором. Для існування людини потрібні інші люди, для народності — інші народності».

«Послідовний націоналізм, — каже Потебня в іншому місці, — є інтернаціоналізм».