[Ж]одних двадцÑти воÑьми героїв-панфіловців не було, Ñ—Ñ… уÑÑ–Ñ… придумав журналіÑÑ‚ ОлекÑандр Кривицький, Ñкого Ñ Ð¾ÑобиÑто знав Ñк великого брехуна. [...] Він був фантазер не гірше нинішніх, а коли був би живим, охоче розповів би нам про двадцÑÑ‚ÑŒ віÑім розіп'Ñтих хлопчиків.
[...]
— Гаразд, — Ñказав він, — ну, припуÑтимо, вÑе було, Ñк ви кажете. ПрипуÑтимо, двадцÑти воÑьми панфіловців не було, але навіщо ви вÑе це розповідаєте?
Я знизав плечима. Що ж тут незрозумілого? Ðарод же муÑить знати правду, що Ñ– Ñк було наÑправді.
— Дурниці це вÑе, — Ñказав він. — Ðарод муÑить знати. Та нічого він не муÑить. І що цікавіше за вÑе, не хоче він знати вашої правди. Ð’ Ñвіті ілюзій жити набагато цікавіше. І ваша Ñправа, Ñкщо ви пиÑьменник, не викривати давні міфи, а Ñтворювати нові [103].
— Володимир Войнович
fraudmemorymyth