коли проходить орґіÑ, Ñ Ð¿Ð¾Ñ‡ÑƒÐ²Ð°ÑŽ, що тепер знаю й люблю Ñ—Ñ—. І раз питаюÑÑ Ñ—Ñ—: що таке любов? Вона відповідає: це те, коли ніщо не Ñ–Ñнує, окрім його. Значить, вона ще не любить мене. І знов згодом задаю їй те Ñаме питаннÑ. Вона каже: любов — це Ñтрах загубити. ÐÑ–, й тепер вона ще не знає, що таке любов. І от, нарешті, вона Ñама каже мені: «Як дивно: Ñ Ð»ÑŽÐ±Ð»ÑŽ Ñвіт, Ñ Ð»ÑŽÐ±Ð»ÑŽ людей так, Ñк ніколи не любила. Від чого Ñ†Ñ Ð¶Ð°Ð»Ñ–ÑÑ‚ÑŒ у мене, Ñ– зворушеннÑ, Ñ– така хороша печаль? Я вже не боюÑÑŒ загубити тебе, бо це ж неможливо, правда? Ми так вроÑли одне в одного, що Ñ Ð²Ð¶Ðµ не розумію Ñлова «загубити». Кого загубити?. «Себе?» Тоді Ñ Ð±Ð°Ñ‡Ñƒ, що вона знає, що таке любов. Тепер ми не можемо ні загубити, ні звÑзати Ñебе. І тоді ми входимо у Ñвіт обновлені, злиті в одному. Тепер ми муж Ñ– жона.
...
Важна Ñуть, а не форма. Суть же — це Ñпіваючі Ñили, танцююча кров, жадоба за пануваннÑм над уÑім Ñвітом, одважніÑÑ‚ÑŒ, нахабніÑÑ‚ÑŒ, безмежніÑÑ‚ÑŒ юнацтва. Рформа вÑе, що хоч: вірші, революціÑ, коханнÑ, верÑтат.
...
Я теж хлÑпаю його по плечах Ñ–, ÑміючиÑÑŒ, одповідаю ÑкоюÑÑŒ дурницею. Коли ÑходÑÑ‚ÑŒÑÑ Ð´Ð²Ð¾Ñ”, що хлÑпають по плечах, то той, що хлÑпає дужче й певніще, займає пануюче Ñтановище. Рв другого з'ÑвлÑєтьÑÑ Ð·Ð°Ð¿Ð¾Ð±Ñ–Ð³Ð»Ð¸Ð²Ðµ підхіхікуваннÑ.
...
Між иншим, у мене не переÑтає що-разу, Ñк бачу Ñ—Ñ—, ворушитиÑÑŒ Ð±Ð°Ð¶Ð°Ð½Ð½Ñ Ð·Ñ€Ð¾Ð±Ð¸Ñ‚Ð¸ щонебудь таке, щоб умочити цю праведницю в гріх. От Ñк би, наприклад, шикарно одÑгти Ñ—Ñ—, напоїти, оточити ÑлаÑтолюбними маÑними пиками й подивитиÑÑŒ тоді, що в неї там за Ñею непорушною шкаралющою ÑвÑтоÑти. Мені чогоÑÑŒ раз-у-раз здаєтьÑÑ, що там повинен Ñидіти звір.
...
Як мало женщині треба Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, щоб Ñтати жінкою: — поÑпати з мужчиною в однім ліжку. Цього доÑить!...
...
Через що така наївна неÑправедливіÑÑ‚ÑŒ — ÑƒÐ¿Ð°Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ´ матіррю, що любить Ñвою дитину? Хиба не Ñама мати повинна дÑкувати за те, що їй дано любити, дано ноÑити в Ñобі Ñтільки лаÑки, Ñтільки живої трівоги, гордощів, пеÑтощів, здатноÑти віддати Ñебе на катуваннÑ?
...
ти невірно обґрунтовуєш Ñвої підозріннÑ. Ти не докопуєшÑÑ Ð² них правди, а догоджаєш їм. Я маю нахил думати, що ти навіть почуваєш ÑкуÑÑŒ хвору наÑолоду від них, гірку, болючу…
...
Я з доÑадою Ñтежу за нею й думаю: через що це Ñтарі парубки та дівки такі хоробливо охайні?
...
Ð’ мене знову з'ÑвлÑєтьÑÑ Ð±Ð°Ð¶Ð°Ð½Ð½Ñ ÑтруÑнути цю заÑтиглу незайманіÑÑ‚ÑŒ, занепокоїти Ñамовпевнену ÑвÑÑ‚Ñ–ÑÑ‚ÑŒ, внеÑти нелад у ці точні рухи, Ñлова, миÑочки, Ñтатуетки.
— Володимир Винниченко
mansexwoman