Рщо ви разом з безліччю людей залишаєтеÑÑŒ навколішках перед розумом, мені ж байдуже. Бийте йому поклони, молітьÑÑ! Це ж ви молитеÑÑ Ñвоїй влаÑній гордоÑÑ‚Ñ–. І це природно. Ви вірили колиÑÑŒ, що Єгова виведе Ð²Ð°Ñ Ñƒ обітовану землю, а тепер вірите, що це зробить розум, — наÑлідки будуть Ñ‚Ñ– Ñамі. Сумні наÑлідки, бо ніÑкої обітованої землі немає. тільки та землÑ, до Ñкої ви прикуті. Чорна й брудна. Я Ñкажу більше: оÑкільки розум не Ñпівмірний з Ñвітом, він тільки здатен віддалÑти Ð½Ð°Ñ Ð²Ñ–Ð´ Ð¿Ñ–Ð·Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ñвіту. Це Ð¿Ñ–Ð·Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¼Ð¾Ð¶Ð»Ð¸Ð²Ðµ наперекір розумові, через уÑÑƒÐ½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¹Ð¾Ð³Ð¾, через те, що ми безпоÑÐµÑ€ÐµÐ´Ð½Ñ Ñ‡Ð°Ñтина Ñвіту вÑупереч тому, що ми розумні. ЗлитиÑÑ Ð· Ñвітом у його безконечноÑÑ‚Ñ– й вічноÑÑ‚Ñ– — оÑÑŒ дійÑний шлÑÑ… ÑвітопізнаннÑ.
— Valerian Pidmohylny
cognitionillusionsmind